//Не буде нових пунктів пропуску, яких обіцяли Парубій і Карчевський

Не буде нових пунктів пропуску, яких обіцяли Парубій і Карчевський

“В 2018 році відкриємо чотири нові пункти пропуску на польсько-українському кордоні” – заявили на початку вересня під час Економічного форуму в Криниці голова Верховної Ради України Андрій Парубій і маршал Сенату Польщі Станіслав Карчевський. Ми запитали в польського МВС про те, чи ці декларації будуть виконані. Відповідь є негативною: ані Польща, ані Україна, не забезпечили стосовних коштів в проектах держбюджетів на 2018 рік.





Спорудження одного невеликого пункту пропуску коштує щонайменше 100 мільйонів злотих. Для прикладу, два останні ПП: Будомєж-Грушів (2013 рік) і Долгобичів-Угринів (2014) коштували 146 і 147 мільйонів злотих відповідно. Тим часом Польща вже багато років підряд виділяє на інвестиції на кордоні смішно маленьку суму 25 мільйонів злотих на цілий кордон: з Росією, Білоруссю та Україною разом взятих. Доповненням до цього є друге 25 мільйонів у бюджетному резерві. На кордон з Україною таким чином іде всього 10-15 мільйонів, що не вистачає навіть на основні потреби, а що вже кажучи про будівництво нових переходів, до того аж чотирьох в одному році.

Саме тому будівництво нових пунктів пропуску та прилаштування існуючих дорожніх ПП до потреб пішохідного руху іде дуже повільно. Згідно з планами МВС Польщі, в найближчих роках побудують лише два пункти пропуску: Мальговиці-Нижанковичі та пішохідна частина ПП Гребенне — Рава-Руська. В 2018 році грошей вистачить лише на проектну документацію та отримання дозволів, будівництво має розпочатись у 2019 році і з огляду на нестачу коштів, не факт, що в тому ж 2019 році воно завершиться.

Ми запитали в МВС Польщі, чи щось у цьому питанні змінилось у зв’язку з недавньою заявою Парубія і Карчевського. – Підтверджуємо, що в проекті бюджеті на 2018 рік передбачено попередню суму 25 мільйонів злотих — повідомило нас Міністерство. Як виявляється, слова Парубія і Карчевського були цілковито безпідставні, спікери українського і польського парламентів не консультували цих слів з МВС.

Що цікаво, коштів на спорудження нових пунктів пропуску не передбачено також у проекті держбюджету України.

Є проте трохи позитиву — після двох років зволікання Києва, Україна в 2018 році нарешті освоїть кошти з польського кредиту для України. З цих коштів мають побудувати українську частину пішохідного термінала в Раві-Руській та будівництво і модернізацію під’їзних доріг до існуючих пунктів пропуску та до планованого ПП в Нижанковичах. Без завершення цих інвестицій Польща навіть чути не хоче про яку-небудь розмову про нові переходи, окрім вже затверджених Мальговиців.

Гроші — це не єдина проблема. Україна досі не дала формальної згоди на зміну польсько-української та українсько-словацької угод про порядок перетину кордоні в ПП Мальговиці-Нижанковичі та Ужгород — Вишне Немецьке, які б дозволили запустити в них пішохідний рух. При чому офіційний Київ підтверджує необхідність такого кроку — справу гальмує звичайна бюрократія.

В 2015 року Словаччина завершила будівництво сучасного пішохідного термінала на своєї частині пункту пропуску в Ужгороді. В тому ж самому часі мало завершитись будівництво української частини пішохідного термінала, а Братислава і Київ до 2015 року повинні були змінити правову базу, щоб дописати до чинної угоди про пункт пропуску всього лиш чотири слова: “та пішоходів і велосипедистів”.

Словаччина свою частину завдання виконала в 2015 році та ще допомогла Україні отримати європейську дотацію на українську частину інвестиції. Проте постмайданна Україна ці гроші вкрала, а будівництво навіть не почалося. Як не важко здогадатись, репутація України у словацьких партнерів через це впала до дуже низького рівня — Україну там за такі речі вважають ледь не країною третього світу та наголошують, що вже навіть у Росії нема такого нахабства і такої неповаги до словацьких партнерів.

Україна при цьому ще мала можливість частково виправдати цю ситуацію — швидко оголосити новий тендер, а паралельно з цим, невідкладно погодити зміни до угоди, які уможливили б запуск пішохідного руху на основі існуючої інфраструктури. Цей варіант, зрештою, офіційний Київ планує — тільки на словацькому боці рух пішоходів та автомобілів буде фізично розділено, а на українській частині пішоходи будуть проходити по окраїні дороги і їх будуть контролювати в цих самих будках, що і водіїв. У вересні 2016 МЗС України обіцяло погодити всі формальності до кінця червня 2017 року.

Маємо жовтень, а проект протоколу про зміну угоди зі Словаччиною надалі лежить у шухляді бюрократів з МЗС України та чекає підпис. Хоча справа банально проста і її можна було погодити вже давно, не даючи приводу російським тролам для доводження на цьому прикладі, що Україна не спроможна впоратись навіть із найпростішими завданнями.

Якуб Логінов