Словаччина і звичайні словаки активно допомагають українським біженцям. Відносно безпечний напрямок міграції – Практична інформація для біженців

В цілій Словаччині люди організують акції допомоги та приймають українських біженців до себе додому, підтримку організовує також уряд Словаччини. Цілий час курсують поїзди до Ужгорода, який на сьогодні вже сам по собі залишається найбезпечнішим обласним центром України. Дорожній пункт пропуску зі Словаччиною знаходиться в самому місті, це всього 7 км від головного залізничного вокзалу — в крайньому разі можливо навіть дістатись пішки. Для осіб, які потребують притилку та можливо будуть змушені постійно жити в іншій країні, Словаччина може статись надійною та безпечною країною, з близкою мовою та ввічливими людьми. Що треба знати, плануючи евакуацію в Словаччину та які тут перспективи? Практична інформація про країну, мову, словаків, шляхи пересування туди.




Шляхи евакуації в Словаччину

Словаччина межує з Україною лише на кордоні з Закарпатською областю, на відтінку неповний 100 км. Безпосередньо на кордоні зі Словаччиною лежить Ужгород, столиця Закарпаття. На західному передмісті Ужгорода знаходиться міжнародний дорожній пункт пропуску Ужгород — Вишнє Немецьке (пропускають також пішоходів). Натомість залізничний пункт пропуску зі Словаччиною та Угорщиною знаходиться в містечку Чоп.

Ужгород та Чоп на сьогодні стали важливими точками евакуації біженців з України до Словаччини, Чехії та Угорщини. Багато осіб доїжджають сюди поїздом зі Львова і на сьогодні це відносно надійне рішення. Закарпаття вже само по собі дозволяє трохи зупинитись і відпочити, тут відносно стабільно та безпечно з огляду на географію — це назбільш віддалений на захід регіон України. Нічого не можна виключити, але принаймні наразі Ужгород радше не будуь бомбувати, оскільки це місто на самому кордоні з НАТО.

На автотрасах до Закарпаття вже складніша ситуація, оскільки творяться пробки. На адміністративному кордоні галицьких областей (Львівська, Івано-Франківська) з Закарпаттям утворили внутрішні блок-пости, на яких діє режим подібний до пунктів пропуску (перевіряють паспорти, тощо). Це все з огляду на безпеку, щоб не допустити диверсантів на Закарпаття. Такі контрольні пости траплялись також у мирний час, Закарпаття завжди з огляду на геополітичне розташування вважали стратегічним регіоном і посиляли заходи пов’язані з безпекою (дуже часто тут перевіряли паспорти на адміністративному кордоні області, на вокзалі, в поїздах).

Залізнична станція Ужгород знаходться в самому центрі міста. Історичний центр знаходиться декілька хвилин пішки звідти, на другому березі річки Уж. Туди треба прямувати, якщо хочете іти до Словаччини пішки (з сумками буде дуже важко, однак часом немає іншого виходу) — потім треба керуватися наліво. За історичним центром і замком знаходиться також головна ужгородська автостанція. Біля самого залізничного вокзалу натомість знаходиться менша автостанція. До кордону та в напрямку кордону в мирний час їздили також міські автобуси та маршрутки. Не всі доїжджали на сам кордон, однак було багато таких, котрі прямували на спальні рейони Ужгорода з яких до пункту пропуску вже всього 2 км. Транспорт і надалі повинен курсувати більш-менш нормально, тож заховайте спокій і не дайтесь обманути, на війні завжди знайдуться люди які будуть вимагати абсурдально високі ціни за підвізку на кордон. Гроші вам будуть потрібні (особливо євро), тож не дайтеся обманути, пункт пропуску тут близько, здорова людина дійде навіть пішки.

Пункт пропуску Ужгород — один із найбільших, стратегічний, тому туди курується багато людей. Іншим рішенням є дістатись на менші пункти пропуску зі Словаччиною, де, можливо, пройдете кордон швидше (однак туди ще треба дістатись). Окрім Ужгорода їх два — Малі Сельменці та Великий Березний. Якісь 20 км південніше Ужгорода знаходиться поділене село Малі Сельменці, тут тільки піший перехід (для всіх). Північніше Ужгорода, вже в Карпатах, знаходться пункт пропуску для автомобілів та пішоходів Малий Березний — Убля. До села Малий Березний можна доїхати з Ужгорода електричкою, потім ще треба іти до кордону 3 км пішки (спочатку кілометр головною дорогою на північ, потім треба повернути вліво та іти 2 км.

Укрзалізниця повідомила, що організують евакуаційні потяги з міста Чоп до країн Європи. Збірка є на станції Чоп, однак там треба купити квиток на поїзд. Це може здаватись надійним рішенням, однак там, можливо, вам не доведеться вибирати, до якої країни потрапите. Якщо до Чехії або Словаччини — це добре, оскільки там близка мова. Угорщина — гарна країна (хоча її влада — проросійська), однак угорська мова зовсім незрозуміла та її просто так не вивчити. Це може серйозно ускладнити ситуацію вже на місці.

Перетнули словацький кордон і що далі?

Допомогу українцям організують вже біля самих пунктів пропуску. Однак я особисто в такій ситуації, якщо мав би сили, спробував б від’їхати якнайдалі від кордону і вже там, вглибині держави попросити допомогу. Крайній схід Словаччини дуже бідний та депресивний, хто зі словаків може, тікає звідси. Тож саме можна сказати про села та містечка біля кордону з Польщею, з винятком району Татрів, де вже починається цивілізація.

Перша допомога, переночування — це одне, однак можливо вам доведеться залишатись в Словаччині довше, знайти тут працю, влаштуватись у новій країні. Тож спробуйте достатися до міст та регіонів, які дають перспективи. Спробуйте доїхати наприклад до Попраду та вже там попросити допомогу з житлом. Місто Попрад допомагає українцям та мешканці міста та підтатранських сіл дуже активно допомагають біженцям. В Попраді, в Татрах є дуже розвинутий туризм, люди мають свої приватні пенсіони, туристів зараз дуже мало, тож люди тут реально мають можливості допомогти — і це роблять. На сході добрим містом є також Кошице — це друге найбільше місто України, дуже розвинуте, приємне, тут також є перспективи. Можете також доїхати місцевими автобусами до залізничної станції Гуменне, Міхаловце або Кошице та поїхати якнайдалі на захід країни, навіть до Братислави.

Безкоштовні поїзди та автобуси для українців

Словаччина запровадила безкоштовні поїзди для українських громадян. Також безкоштовно українці можуть подорожувати місцевими автобусами в Східній Словаччині (Кошицький та Прешовський край — це регіони від Татрів і Попраду до українського кордону). В Словаччині дуже розвинута мережа місцевих автобусів, вони їздять часто, доїжджають до кожного села.

В Словаччині діє універсальний сайт з пошуком сполученні громадського транспорту по всій країні — www.cp.sk Там знайдете як далекобійні, так місцеві сполучення, автобуси та поїзди.

В Словаччині є один головний залізничний коридор Братислава — Жиліна — Попрад — Кошице. Потяги Кошице — Братислава їздять дуже швидко, кожну годину. Деякі поїзди курсують ще далі на схід від Кошиць, до міст Міхаловце (30 км від пункту пропуску Ужгород), Гуменне та Сніна. Само місто Міхаловце — це важливий місцевий транспортний вузол, з великим вокзалом. Якщо вам вдасться дістатись до Кошиць — це супер, якщо до міст Міхаловце або Гуменне — це також добре. Не залишайтесь тут, тут немає перспектив ані праці, однак звідти вже їздять багато потягів на захід.

Географія та економіка країни

Словаччина — дуже нерівномірна країна за рівнем економічного розвитку. Загалом словацьке ВВП на душу населення досить високе, Словаччина багатіша ніж Польща. Західна Словаччина — дуже розвинута, тут є праця, перспективи, близько є Відень (година їзди потягом з Братислави), також добре живеться в Попраді, Високих Татрах та Кошицях, тоді як східні та північно-східні райони Словаччини небагато відрізняються від Закарпаття. Тут високе безробіття, дуже низькі зарплати та хто міг, виїхав звідти у Кошице, Братиславу або на Захід Європи.

Валюта Словаччини — євро. Ціни тут трохи більші ніж у сусідній Польщі, однак загалом не можна сказати, щоб було дуже дорого. Дуже високі кошти життя та високі ціни є в Братиславі, тут буває дорожче, ніж у сусідньому Відні.

Політична та громадська ситуація

Словаччина від 2004 року країна НАТО та ЄС. Однак зі складною історію євроінтеграції, яка багато в чому нагадує українську.

Словаччина до 1993 року була частиною Чехословаччини. Розлучення було мирне, словаки та чехи жувуть дружньо.

В роках 1992-1998 Словаччиною правив напівавторитарний лідер Владімір Мечіар, який багато в чому нагадував Леоніда Кучму. Він сповільнив курс на Захід та був відносно проросійський. Однак потім прийшли прозахідні реформатори та в рокох 1998-2006 зробили успішний курс на реформи та євроінтеграцію. В цих часах Словаччину вважали лідером Центральної Європи, туди прийшло багато іноземних інвесторів. Сьогодні Словаччина багатою мірою більш розвинута та європейська, також у політичному вимірі, ніж Польща. Однак це не стосується східних районів, вони дуже депресивні, для політиків у Братиславі це завжди була серйозна невирішена проблема.

В Словаччині є відносно багато осіб, котрі мають проросійське налаштування та навіть підтримують Путіна. Вони повелись на російську пропаганду, яка тут дуже сильна. Однак їх все таки меншість (приблизно 25%), до того ж, вони активні перш за все в Інтернеті. Загалом вам не треба чого від них боятись. Переважна більшість словаків дуже сильно підтримує Україну, організує допомогу тощо.

В роках 2006 — 2010 та 2012 — 2020 Словаччиною правив помірно проросійський прем’єр Роберт Фіцо, однак навіть він не так проросійський, як сучасна влада сусідньої Угорщини та угорський прем’єр Віктор Орбан. Однак навіть Фіцо тримався прозахідного курсу країни та в багатьох випадках підтримував прозахідний курс Києва. Зі словаками є так, що вони більш конкретні та прагматичні ніж поляки, багато в чому їх можна порівняти з німцями (порядок, послідовність, добра організація). Часто є так, що Словаччина не є найбільш проукраїнською країною Центральної Європи, однак на рівні конкретних рішень вона більш послідовна ніж сусіди.

Життя тут спокійне, єдина велика метрополія — це Братислава. Люди дуже ввічливі, за характером досить подібні до українців.

Країна переважно горната, дуже гарна та впорядкована, місцями нагадує Альпи. На півдні та сході краєвиди дуже відмінні, тут велика рівнина, на якій переважно живуть мадяри. Найбільша ріка — Дунай (Братислава, Комарно) та її притока Ваг.

Словацька мова

Словацька мова дуже подібна до української та польської. Загалом у розмові зі словаками не будете потребувати перекладача, так само поляки і словаки чудово розуміють один одного.

Словацька мова та чеська — це дві різні мови, вони подібні та зрозумілі, однак є багато різниць. Словацька та чеська близькі як українська та білоруська. Натоміть українській мові ближче до словацької, ніж до російської. Також словацька мова, здається, незначно більш подібна до української, ніж польська.

Словацька мова складається з трьох основних діалектів — західного (Братислава, Трнава, Тренчін), центрального (Банська Бисріца) та східного. Східний варіант найбільш подібний до української мови. Східний діалект — це суржик словацької, польської та української мови, дуже далекий від офіційного варіанту. Увага — на сході зустрінете людей які говорять просто словацькою мовою, або діалектом який дуже подібний до діалекту закарпатських гуцулів. Натомість у Братиславі та Трнаві частина людей говорить специфічним місцевим діалектом, який може бути для вас незрозумілим, він має багато чеських та австрійських (німецьких) впливів.

Спробуємо створити на нашому порталі безкоштовні матеріали для вивчення словацької мови. Наразі маємо тільки підручник словацької мови для поляків, якщо знаєте польську і маєте таку потребу, всім бажаючим можу безкоштовно відправити цей підручник. Поступово спробую його переробити на версію для українців.

Словацька мова має латинську абетку, однак тут є багато діакритичних знаків. Ось що вони означають:

č = ч

š = ш

ž = ж

ď = дь

ľ = ль

ň = нь

ť = ть

dĺžeň: á, é, í, ĺ, ó, ŕ, ú, ý — тут рисочка означає, що треба довго вимовляти літеру

ä = звук поміж а та е

ô = звук поміж о та у

dz = дз

dž = дж

ch = х

УВАГА — ch не читається як в англійській мові, тільки як у польській. Наприклад Pu*** chujlo (Пу… хуйло).

Інформація словацького уряду для громадян України українською мовою:

https://ua.gov.sk/?csrt=6062474380592822970

Якуб Логінов




Leave a Reply

Your email address will not be published.