Польсько-українські відносини загострилися і вже буде тільки гірше. Це добра нагода щоб пригадати, що Україна не є приречена на Польщу, оскільки має ще інших західних сусідів – у тому числі Словаччину. Ось і варто приділити Словаччині більшу увагу та розвивати відносини саме з нею, замість Польщі.
Польща для України довго була головним вікном на Захід. Але останні роки показали, що це вікно часто перетворюється на вузький коридор з чергами, блокадами, історичними претензіями, економічним егоїзмом і внутрішньопольським популізмом. Польща є важлива, але це не означає, що Україна має бути заручником польських виборів, польських комплексів і польської здатності будь-яку українську тему використати у власній політичній боротьбі.
Саме тому Україні потрібно серйозніше подивитися на Словаччину. Не як на додаток до Польщі чи Чехії, не як на транзитну територію між Ужгородом і Віднем, а як на окремий стратегічний напрям.
Словаччина — менша за Польщу, менш гучна, менш помітна в українських медіа. Але це безпосередній західний сусід України, член Європейського Союзу і НАТО, країна з близькою мовою, спільним кордоном, важливим транспортним і енергетичним значенням. І найважливіше: у словацько-українських відносинах немає такого історичного вантажу, який постійно отруює українсько-польські стосунки.
Українці про Словаччину знають мало. Часто навіть дуже мало. І саме це є проблемою.
Посібник не про туризм, а про країну
Електронна книга «Словаччина. Посібник для українців», яку підготував багаторічний журналіст «Дзеркала тижня» Якуб Логінов, якраз намагається цю прогалину заповнити.
Це не туристичний путівник і не рекламна брошура про «красиву країну в серці Європи». Це також не звичайний підручник словацької мови у вузькому сенсі. Книга радше є країнознавчим посібником для українців: поясненням, як побудована Словаччина, як вона функціонує, які має регіони, історію, політику, економіку, адміністрацію, транспорт, енергетику, бізнес-середовище, культурні коди і проблеми.
Це важливо, бо мову не можна нормально вивчати у вакуумі. Словацька мова для українців справді є дуже близькою. Автор посібника звертає увагу, що серед мов країн ЄС саме словацька є найближчою до української, навіть ближчою, ніж польська. Але близькість мови не означає автоматичного розуміння країни. Українець може частково зрозуміти словака без перекладача, але не зрозуміє словацьку політику, регіональні відмінності, місцеву адміністрацію чи суспільні страхи, якщо ніколи цим не цікавився.
Тому посібник починає не з банальних фраз для магазину чи вокзалу, а з пояснення самої Словаччини.
Словаччина не тільки Татри і Братислава
Один із сильних моментів книги — географічний і регіональний огляд. Для багатьох українців Словаччина асоціюється з Татрами, Братиславою і, можливо, Кошицями. Але в посібнику країна показана значно ширше.
Там є Словаччина гірська — Карпати, Татри, Ліптов, Спіш, Орава, Турець, Шаріш, Земплін. Але є також Словаччина рівнинна — Паннонський басейн, Дунайська область, Східнословацька низовина. Для українця це важливо, бо Словаччина не є однорідною маленькою плямою на карті. Це країна різних регіонів, різних історичних досвідів і різних економічних моделей.
Особливо важлива для України Східна Словаччина: Кошице, Пряшів, Міхаловце, регіони біля українського кордону. Саме там починається реальна словацько-українська співпраця — транспортна, прикордонна, освітня, бізнесова, людська. Але щоб розуміти Східну Словаччину, недостатньо знати, де розташовані Кошице. Треба знати, чим цей регіон відрізняється від Братислави, Жиліни чи Нітри.
Це одна з причин, чому книга може бути корисною журналістам і експертам. Українські медіа часто пишуть про Словаччину так, ніби вся країна — це або Роберт Фіцо, або Братислава, або «проросійські словаки». Такий погляд примітивний. Словаччина складніша.
Політика без ілюзій
У книзі є великий розділ про історію, сучасну політику і ключові події незалежної Словаччини. Йдеться не тільки про далеку історію чи Чехословаччину, але й про період мечіаризму, вступ до ЄС і НАТО, правління Мікулаша Дзурінди, появу партії Smer, уряди Роберта Фіцо, скандал «Горила», вбивство журналіста Яна Куцяка, уряди Ігоря Матовича та Едуарда Геґера, а також про підтримку України і зміну політичного курсу після повернення Фіцо.
Це важливо, бо українська дискусія про Словаччину часто коливається між двома дурницями. Перша: «Словаччина проросійська, тому з нею нічого не вийде». Друга: «Словаччина маленька, тому вона неважлива». Обидва підходи помилкові.
Так, у Словаччині є сильні проросійські настрої. Так, словацька політика складна і для України не завжди приємна. Але це не означає, що Словаччина є втраченою країною. Навпаки: саме тому Україна повинна там бути активнішою. Якщо Київ і Львів ігнорують словацький напрям, то не треба дивуватися, що словацький інформаційний простір заповнює хтось інший.
Польща теж не є ідеальною. Більше того — польський напрям сьогодні часто є токсичнішим, ніж словацький. У польсько-українських відносинах постійно повертаються історія, кордон, зерно, перевізники, внутрішня політика, образи і взаємні претензії. Зі Словаччиною проблеми є, але вони іншого типу. Їх можна вирішувати через системну роботу, знання країни, мову, регіональні контакти, інфраструктурні проєкти та нормальну присутність України у словацькому публічному просторі.
Практична частина: адміністрація, бізнес, економіка
Посібник цінний тим, що не обмежується загальними розмовами про культуру. У ньому є практичні розділи про конституцію, органи влади, місцеве самоврядування, адміністративний поділ, словацькі краї, окреси, громади, урядові установи та базову політико-адміністративну лексику.
Для українця, який живе або працює у Словаччині, це не теорія. Це щоденна реальність. Треба розуміти, що таке obec, kraj, okresný úrad, vláda, ministerstvo, як працює самоврядування, чим словацька адміністративна система відрізняється від української, де вирішуються місцеві питання, а де — державні.
Окремий блок стосується бізнесу. У книзі пояснюються основні поняття підприємницької діяльності, форми компаній, одноосібне підприємництво, внески на соціальне і медичне страхування, типи трудових договорів. Це корисно не тільки для підприємців, але й для українців, які хочуть працювати у Словаччині і не розуміють місцевої системи.
Тут якраз видно, що книга не є «маркетингом про Словаччину». Вона пояснює сухі, але потрібні речі: як називаються інституції, як працюють базові процедури, які слова треба знати, щоб не бути повністю залежним від посередників.
Енергетика, транспорт і те, що Україні справді потрібно
Найцікавіші для української публіки частини книги — це розділи про економіку, енергетику, інфраструктуру, транспорт і водне господарство.
Словаччина важлива для України не лише як країна навчання чи роботи. Вона важлива як енергетичний, транспортний і прикордонний партнер. У книзі розглядається словацька енергетика, атомна енергетика, газова інфраструктура, нафтопереробка, компанії на кшталт Slovnaft, SPP та Eustream. Це речі, які прямо стосуються України, особливо після 2014 року і повномасштабної війни.
Так само транспорт. Посібник детально описує словацьку мережу автомагістралей, швидкісних доріг, залізниць, аеропортів, регіонального автобусного транспорту. Для України це не абстрактна тема. Це питання нормального сполучення Ужгорода з Кошицями, нових пунктів пропуску, євроколії, широкої колії, доступу до словацької транспортної мережі і далі до Європи.
У заключній частині книги автор прямо переходить до українсько-словацьких проєктів. Серед них — пішохідний рух на пункті пропуску Ужгород — Вишнє Немецьке, нові переходи Уліч — Забрідь і Соломоново — Чієрна над Тісоу, автобан з Кошиць до Ужгорода, євроколія до Ужгорода, розвиток сполучення Кошице — Мукачево, добудова широкої колії до пасажирського вокзалу в Кошицях, а також питання аеропорту Ужгорода.
Це саме ті теми, про які в Україні говорять замало. А дарма. Бо поки польський кордон стає символом блокад і принижень, словацький напрям може стати нормальним, спокійним і прагматичним вікном до Європи.
Дунай, порти і морська несподіванка
Окрема несподівана частина книги — водне господарство, річкове судноплавство і навіть морська тематика Словаччини.
Для багатьох українців це звучить дивно: Словаччина не має моря, то навіщо їй морська політика? Але посібник пояснює, що Словаччина є дунайською державою, має річкові порти, судноплавні традиції, морське законодавство, моряків і відповідні інституції. Братислава лежить на Дунаї, а Дунай для України після початку повномасштабної війни став одним із ключових експортних напрямів.
Тут знову видно практичний сенс словацького напряму. Україна є морською і дунайською державою. Словаччина — дунайська держава з потребою розвитку річкового господарства і морських компетенцій. Це поле для співпраці, яке майже не існує в українській масовій уяві.
Польща в українській голові займає забагато місця. Словаччина — замало. Цю диспропорцію треба виправляти.
Кому потрібна ця книга
«Словаччина. Посібник для українців» потрібна кільком групам читачів.
По-перше, українцям, які вивчають словацьку мову. Вона дає контекст, без якого мова залишається набором слів і граматичних правил.
По-друге, українцям, які живуть, працюють або навчаються у Словаччині. Їм треба розуміти країну, а не лише оформити документи і знайти житло.
По-третє, журналістам, блогерам, ютуберам, експертам і всім, хто коментує Центральну Європу. Бо говорити про Словаччину на основі польських чи російських шаблонів — це непрофесійно.
По-четверте, українським чиновникам, місцевому самоврядуванню, транспортникам, освітянам, підприємцям і людям, які мають справу з транскордонною співпрацею. Для них Словаччина — це не теорія, а конкретний партнер.
Чому це політично важливо
Україна не повинна замінювати одну ілюзію іншою. Не треба робити вигляд, що Словаччина є ідеальним партнером. Вона не ідеальна. Там є проросійські настрої, складна внутрішня політика, слабке знання України, регіональні диспропорції і власні проблеми.
Але саме тому її треба знати.
З Польщею Україна вже добре знає, що таке історичний конфлікт, блокада кордону, економічний шантаж і політичне використання української теми. Зі Словаччиною ситуація інша. Тут немає такого історичного тягаря. Є мовна близькість, прикордонна логіка, спільні інфраструктурні інтереси, енергетика, Дунай, Закарпаття, Кошице, Ужгород, Східна Словаччина.
Це не означає, що Польщу можна викреслити. Але це означає, що Україна мусить перестати поводитися так, ніби Польща є єдиним справжнім західним сусідом.
Не є.
Словаччина — ближча, ніж здається. І в мовному, і в географічному, і в практичному сенсі. Просто українці досі не навчилися її бачити.
Де придбати
Книга «Словаччина. Посібник для українців» видана українською мовою. Словацькою дублюється лише назва. Формат — електронний, що спрощує доступ для читачів в Україні та за кордоном.
Придбати її можна у словацькій е-книгарні Martinus:
Словаччина – посібник для українців – Мартінус
А також у польській е-книгарні Ebookpoint:
https://ebookpoint.pl/view/8594E/ksiazki/jakub-loginow,s_01nd.htm#format/e
Польський напрям для України стає дедалі важчим і неприємнішим. Словацький напрям залишається недооціненим. Якщо Україна хоче мати більше свободи дії в Центральній Європі, їй треба нарешті почати системно вивчати Словаччину.
Ця книга — добрий початок такої роботи.