Ми знаємо Краків як колишню столицю Польщі. Деякий час тому популярною стала єврейська спадщина, пов’язана з цим містом. Проте Краків можна відкрити й по новому – наприклад, відвідуючи його слідами місць пов’язаних з українською культурою.
Звідки ж українці в Кракові, який знаходиться в центрі Польщі? Зв’язки цього міста з українськими землями існують уже впродовж багатьох віків. На початку вони з’явилися з огляду на посилений торгівельний обмін (торговий шлях до Львова та Києва пролягав під самим Вавелем). У наступних століттях землі теперішньої України належали до складу однієї з Краковом держави. Спочатку це було Польське Королівство, пізніше – австрійська Галичина. З цієї ж причини, багато українців приїздило до Кракова – чи то до королівського двору, чи то з метою навчання або задля кар’єри. Вони залишили в цьому місті чимало слідів.
Місце, що першим спадає на думку, коли йдеться про „український” Краків, – це грекокатолицька церква св. Норберта. Пам’ятка знаходиться відразу біля Плантів, на вулиці Вісльній. Справжнім скарбом церкви є іконостас із 34 образами, виконаний за проектом самого Яна Матейки. Ця святиня була і досі залишається місцем, що збирає навколо себе краківських українців. Тому теж на одній з її стін (з боку вулиці Ольшевського) розміщено меморіальну дошку в пам’ять за загиблими під час Голодомору в Україні. Разом із тим, мало хто знає, що саме тут, під час свого перебування у Кракові, одружився контроверсійний діяч українського підпілля Степан Бандера.
Однією з найбільш відомих постатей Кракова, які відчували свій зв’язок з Україною, був Микола Зиблікевич. У 1874 році він став президентом надвіслянського граду і протягом усієї своєї служби місту значною мірою сприяв його розвитку. Між іншим, це за його ініціативою було відреставровано Сукенниці і створено склеп заслежених постатей в костелі на Скалці. Зиблікевич відчував себе поляком, проте був грекокатоликом і досконало володів українською мовою. Відповідно до традиції, на східні свята він завжди їхав додому, під Самбір (на той час східна Галичина, сьогодні – Україна). Його, відомого реформатора, було поховано на Раковицькому цвинтарі, а на площі Всіх Святих вдячні краків’яни встановили його погруддя.
Зустріти живу українську культуру в Кракові ще недавно можна було на вулиці Каноничій. Саме тут, відразу біля Вавеля, в 1990-2015 роках знаходилась українська книгарня, кав’ярня і ресторан. В цьому місці можна було випити каву по-львівськи, або ж скуштувати справжній український борщ. У цій самій кам’яниці знаходилося приміщення, пов’язане з Фондом св. Володимира, який очолює діяч української меншини Володимир Мокрий. Найбільшою перлиною цього „українського двору” є каплиця св. Бориса і Глеба, запроектована одним з найславніших польських митців ХХ століття Юрієм Новосельським. Хоча всередину не так легко потрапити, варто постаратися і все-таки це зробити. Враження після цих відвідин є незабутніми, попри те, що її інтер’єр надзвичайно аскетичний і в ньому переважає темрява. Над каплицею знаходиться галерея мистецтва з кількасотрічними іконами, привезеними до Кракова з польсько-українського кордону з метою відновлення.
На жаль, в 2015 році українців із цього місця виселили — приводом було звільнення місця під офіси, потрібні для проведення Світових днів молоді, які відбулися в Кракові в серпні 2016. Цей факт викликав у Кракові великий резонанс, щоб не сказати — скандал. Адже зникло місце, яке вже сильно вкорінилось у краківський пейзаж і без якого Краків вже не той.
Український ресторан Smak Ukraiński вдалося зберегти — він тепер міститься на початку вулиці Гродзкій (Grodzka 21), біля Головної площі (Rynek Główny). Однак української книгарні вже на жаль немає.
Від Канонічої вже зовсім недалеко до Вавеля. Якщо гарно понишпорити, то і в цьому надзвичайно важливому для польської історії та культури місці, знайдемо також і українські акценти. А все це завдяки… литовцям. Саме королі з династії Яґеллонів – Яґелло і його син Казимир – привезли на Вавель художників з Русі, які оздобили каплицю св. Хреста та св. Трійці у східному стилі. В цій останній малюнки практично не збереглися, проте цікаво, що можна там знайти могилу Софії Хольшанки – русинки, дружини короля Яґелли.
Мацєй Пьотровський, переклад із польської: Юлія Тарнавська