Декілька років тому я приїхала до Кракова – на річний курс польської мови для майбутніх студентів. Хочу поділитися «польським» досвідом оренди квартир – можливо, комусь це допоможе уникнути неприємних сюрпризів. Увага – зараз ціни вищі, ніж вказані в статті, оскільки пройшло вже декілька років.
Краків – місто туристів і студентів. Це означає, що на кожне житло, нехай і зовсім «убите», серед перших або других завжди знайдуться охочі. У гуртожиток мені йти не хотілося, а знайти квартиру виявилося не так легко. Коли я почала шукати житло, був початок вересня – студентський «бум» в пошуку квартир. До того ж, я не знала польської. З цієї причини польські сайти нерухомості – gratka.pl, olx.pl або gumtree.pl – були для мене «китайською грамотою». Сьогодні можу рекомендувати саме їх для пошуку житла. Але рік тому я ледве могла зрозуміти суть оголошень і не уявляла, яким чином сконтактувати з їх авторами. Дзвонити – дорого, та і без сенсу, якщо по-польськи двух слів не зв’яжеш. Пробувала написати на вказані електронні адреси англійською, але відповідей не було.
Сюрпризи в камениці
Довелося сконцентруватися на англомовних порталах. Я зайшла до сайту, який знала: airbnb.com. Цей ресурс є дуже корисним, коли треба орендувати приватне мешкання на кілька діб. Власник однієї фотогенічної «однушки» погодився здати квартиру на рік – за 1200 злотих з «медіа», тобто комунальними витратами. Щаслива, я внесла передплату через сайт і попросила знайомого з Кракові глянути на квартиру. Але показали йому зовсім інший варіант, двокімнатний, за іншою адресою і з оплатою 1800 злотих плюс комунальні додатково. На мої питання власник відписав: «Заброньоване пані мешкання я зарезервував для своїх потреб, тому пропоную інший варінт». В мої плани не входило переплачувати «зайві» 600 злотих щомісяця, та й факт односторонніх рішень з боку власника виглядав неприємно.
Я продовжила пошуки на тому ж сайті – і, врешті, забронювала однокімнатну квартиру в камениці (найстаріші кам’яні будинки) на Старовішельній (центр Кракова). В листуванні з власницею, пані К., фігурувала сума в 1460 злотих, куди начебто входили всі оплати плюс інтернет. На фото все виглядало дуже скромно, але пані К. писала дуже милі листи англійською і обіцяла мені по приїзду затишне «гніздечко». Мій приятель, поїхавши глянути на цей варінт, був неприємно здивований: не вистачало таких речей, як пралка чи плитка на кухні. Господиня – приємна молода дівчина – обіцяла до моменту мого вселення все підготувати.
До Кракова я приїхала 26 вересня, після безсонної ночі, з трьома великими валізами і мрією поспати. Пані К. відписала смс, що мешкання буде готове лише через 2 години, бо тільки виїхали інші люди. Потім, години через три, у власниці взагалі перестав працювати телефон. Коли вона сама передзвонила через кілька годин, я вже була настроєна ночувати в готелі. Пані К. дала «зелене світло» на поселення. Квартира – типова в старому будинку, на першому поверсі, темнувата і зі старими меблями. Але – близько до навчання. Ще два дні господарі міняли пралку, плитку і робили доукомплектування мешкання. Ми підписали угоду найму. Раджу перевірити такий пункт, як можливость розівати угоду, попередивши господарів за місяць. Бо в нашу орендодавець одразу спробувала вписати вимогу «дозволяється з’їхати раніше терміну лише за умови, що орендарь приведе нових орендарів». За словами дівчини, з якою був підписаний договір, квартира належала її матері, і мати передала право вирішувати всі питання з клієнтами. На підтвердження слів дівчина показала довіреність від матері-власниці. Усі деталі оплат ми начебто обговорили: наприклад, що вода входить у вартість оренди. Ми навіть не перевіряли стан водних лічників на момент мого вселення. А от електроенергію зафіксували, бо я мусила доплатити, якщо фактичне використання буде більше, ніж квота, передбачена в адміністраційному зборі – «чиншу».
У мене трохи сентиментальні спогади про ту квартиру,адже в ній почався новий – польський – етап мого життя. Не зважаючи на це, я вже навряд чи зніму житло в старій камениці, нехай навіть в історичному центрі. Усі недоліки такого варіанту – зимна підлога (внизу ще був погреб), брак сонячного світла, неможливість нормально прогріти кімнату – «вилізли» з початком холодів. І тут виявилося, що два конвектори, зроблені чи не за часів живого Леніна, з місією огрівання старих камінних стін не справляються. А от електроенергії «їдять» будь здоров! Коли мені почали сниться сни, що я в холодному погребі, а кашель став хронічним, я почала шукати нове мешкання.
Попередила за місяць власницю, що виїжджаю. Виявилося, дівчина, яка мене поселяла, залишила Краків, і орендарями займається її мати. Я вислухала дорікання, що мені «тільки прописка була потрібна, раніше ніхто не скаржився на холод», а при розрахунках чекали неприємні сюрпризи. Справа в тому, що польські орендодавці завжди беруть заставну суму – «кауцію» – в розмірі місячної орендної плати, на випадок пошкодження майна. Якщо все нормально, то заставу повертають або зараховують її в оплату за останній місяць. Я також чекала на повернення моїх 1100 злотих (чиста сума оренди), але пані власниця повернула лише 250 злотих. Позосталі 750 вона залишила за «надмірне споживання електроенергії» – і це лише за два холодних місяці, при тому, що частина щомісячної оплати також ішла на електрику! І при тому, що конвектори працювали автоматично, а обігрівач працював годину в день – перед сном. Тому будьте обережні: чітко обговорюйте, що входить в поняття щомісячної оплати, не довіряйте на 100% аргументам власників, що «більше, ніж входить у чинш, пан/пані навряд чи спожива». В старих каменицях взимку дуже холодно – і цей факт суттєво впливає на рахунки.
І коли я вже виїхала з квартири, пані власниця через місяць хотіла з мене ще 300 злотих доплати – за воду. До того ж, пані показала мені рахунки за півроку, в яких фігурувало …ще два місяці до мого приїзду. Аргументи, що до мене в цій квартирі ніхто не жив, звучали для мене дивно: адже я перед вселенням кілька годин чекала, поки «квартира приводилася до ладу після попередніх орендарів». Я показала кореспонденцію з її дочкою, де було чітко написано: «Оплата включає користування водою». І свою візу од 25 вересня – аргумент, що я не могла жодним чином одповідати за рахунки двома місяцями раніше. В результаті я замість 300 злотих перевела цій пані 20 злотих – з перерахунку за середнє споживання води в конкретні місяці мого проживання. Знайомі говорили, можна було взагалі нічого не платити, але в чужій країні я не була так впевнена. На тому епопея з першою квартирою закінчилася.
Оплата по факту споживання – це зручно
Налякана «підводними каменями» першої оренди, я була настроєна дуже по-бойовому. Щоправда, встигла знайти кілька дивних оголошень і навіть потрапити на хлопця, який начебто здавав квартиру, але показував за умови,що дівчина приїде сама. З неадекватами я не зв’язувалася. Варіантів взимку було небагато, але власники здавалися більш готовими до компромісу по цінам і строкам найму: студентський «бум» давно пройшов.
Затишна квартира, в серці Казімежа, з опису на сайті виглядала приємно і сонячно. Такою виявилася насправді. Також знаходилася в старому будинку, але була відремонтована і, завдяки огріванню з сусідських квартир, досить тепла. Після темної холодної камениці здавалася просто подарунком.
При підписанні умови я окремо наголосила, що повинна попередити власника за місяць у випадку відмови від оренди. Він не дуже охоче, але погодився: сам до того наполягав на двох місяцях перед виселенням. А проте, пішов мені на зустріч, коли ми домовилися, що платити я буду за фактичне щомісячне споживання. Рекомендую таку схему, якщо орендодавець на це погодиться. Це виявилося дуже зручно: на початку місяця я надсилала стан лічників за воду і електроенергію, господар вираховував розмір загальної оплати разом з орендою і адміністраційним «чиншем». У результаті, коли я виселялася влітку, у нас не було сюрпризів із оплатами, а кауція була залічена як оплата за останній місяць. За час мого мешкання там ламалася пральна машина (від поважного віку) і мінявся бойлер (також дідуган), але від квартири залишилися позитивні спогади. Усі проблеми вирішувалися без конфліктів, а з власником і його родиною ми навіть потоваришували.
Локація vs меблі
Обставини мого життя склалися так, що після мені довелося шукати наступне житло в останній тиждень вересня. Навчання починалося з 1 жовтня, і мені дуже хотілося розложити речі в новому «домі» до цієї дати. Я знала, що разом зі мною на оглядини потенційного дома бігають сотні краківських студентів. Знала, та не була готова до факту: все, що відповідає мінімальним стандартам комфорту – мінімально відремонтоване, зі шкафом, нормальною плиткою, душем і ліжком, а ще недалеко від трамвайної зупинки – живе у вигляді пропозиції не більше години. Я гасала по порталах нерухомості і дивувалася: адекватні варіанти розходилися за 15 хвилин.
Одну квартиру – близько місця навчання – я подивилася пізно ввечорі, взяла час подумати, і в обід наступного дня цієї квартири вже не було. Власник іншого житла – приємної відремонтованої «однушки» – після оглядання і мого питання, чи можна знизити заявлені 1600 злотих (щоправда, з усіма витратами) хоча б на 50 злотих, просто кинув слухавку. Інша власниця – стильних 20 квадратних метрів з кольоровим панно на стіні – висунула умову: вона може в будь-який момент виставити орендаря, якщо він необережно користується мешканням. Умову, за словами цієї пані, треба завірити нотаріально і…за рахунок орендаря. Я уявила, як плачу 100 злотих за нотаріально завірене право приїхати до мене «з перевіркою» в будь-який момент або бути виставленою під хазяйський поганий настрій.
Інший варіант, що запам’ятався – дім в безлюдному місці, перетворений власником на багатокімнатний, кожна кімната була модернізована,зі «зручностіми» і здавалася як окрема квартира. Місцевість трохи нагадувала декорації до трилерів, хоча власник говорив, що «до університету зовсім близько і оплата всього 1300 злотих з комунальними».
Коли я зовсім зневірилася в місії «недороге затишне мешкання недалеко від навчання», в очі впало оголошення без фото. Зацікавило розташування: дві зупинки від майбутнього навчання. На місці виявилося, що власник мешкає в іншій країні, здавав квартиру родині з малої дитиною, робить після них ремонт. Меблів не було, як не було посуду і ліжка. Але локація і новий будинок з ліфтом мене спокусили. Власник після енергійних перемовин погодився доставити пару столиків і привіз офісне кресло. Диван я купила в інтернеті.
Живу. Пралка скаче по ванній при віджимі, є питання до труб, квартира потребує багато дрібниць типу гачків для рушників і відра для сміття,які мені ніхто не компенсує. Я не знаю, які ще сюрпризи готує для мене нова адреса. Знаю вже, що власник далеко і не поспішає реагувати на мої прохання щось вирішити з сантехнікою чи прислати старі квітанції. Але локація і вид з балкону перевершує відсутність гладильної дошки. Головне, що тепер я знаю: пошуки житла в Кракові для іноземних студентів – це лотерея. Але завжди треба уважно читати умову найму і твердо вносити в неї свої корективи, поки не пізно.
Олена Кадирова