Війна цілковито змінила ситуацію українського пароплавства, портів та цілої сфери діяльності пов’язаної з морем. Це стосується також ринку праці для моряків та осіб, задіяних у портову сферу та суміжні сфери діяльності, наприклад у адміністрації у морській галузі. Багато українських портів окуповані, інші фактично втратили можливість функціонування через російську блокаду. Багато українців, які працювали у морській сфері економіки були вимушуні емігрувати, серед них багато шукає нові можливості для життя, праці, навчання чи оновлення потрібних сертифікатів у сусідній Польщі, яка також має дуже великий вихід на море. В українців виникає багато питань, як це все що сполучене з морським господарством функціонує в Польщі. Ми підготували статтю, у якій стараємося відповісти на найчастіші питання та будемо вдячні за її поширення на українських групах на Фейсбуці, які присвячені морським питанням та морякам.
Польща і море — трохи історії
Польща завжди в своїй історії мала вихід на Балтійське море, з яким була сполучена річкою Віслою, в минулому важливим водним шляхом. Винятком були часи, коли Польща як самостійна держава не існувала, бо була розділена поміж Росію, Австрію та Німеччину (1795-1918). Однак аж до ІІ світової війни цей доступ Польщі до Балтійського моря був дуже маленький — Польща мала лише невеликий пояс морського узбережжя білья Гданської затоки, разом із Гельським півостровом. Натомість землі на захід від Гданська та Гдині були аж до 1945 року німецькі.
Найбільшим морським портом був Гданськ. Це місто було також найбільшим та найбагатшим містом давньої Речі посполитої, багатшим навіть ніж Краків та Варшава. Воно мало міжнародний, космополітичний характер, окрім поляків та німців тут жили нідерландці, італійці та багато інших народів. Це досі видно по архітектурі Гданська, який вважається найгарнішим польським містом, навіть красивішим, ніж Краків.
Цікава ситуація була у міжвоєнний період 1918-39. Польща знову з’явилася на мапі як незалежна держава і отримала вихід до Балтійського моря — але без Гданська, який разом із Сопотом був частиною окремої держави — Вільного міста Гданська. Воно мало бути під польсько-німецьким контролем з правами поляків на користування гданським портом, однак на практиці Вільне місто Гданськ контролювала Німеччина, особливо в часи, коли до влади прийшов Гітлер. Польща вирішила побудувати з нуля цілком новий порт і нове місто Гдиня, в місці, де перед тим було маленьке село. Гдиня вважається найбільшим успіхом міжвоєнної Польщі, польським success story в американському стилі. В декілька років в місце маленького села з 500 мешканцями побудували велике і модерне місто, яке в 30-тих роках мало вже 100 тисяч мешканців. А Порт Гдиня став тоді найбільшим та найсучаснішим портом на Балтиці і випередив сусідній фактично німецький Гданськ.
Якщо ви не розуміли, чому так близько один одному є сьогодні два великі порти — Гданськ і Гдиня, це саме тому. Сьогодні Гданськ, Сопот і Гдиня творять спільну міську метрополію Тріймісто, яка сполучена системою міської залізниці. Але через описану вище історію це є надалі окремі міста, з власною ідентичністю та зовсім різні за архітектурою. Також через ці історичні обставини порти Гданськ та Гдиня, хоча державні, є окремими підприємствами які конкурують один одному, тоді як порти Щецин та Свіноуйсце мають одне спільне управління — Zespół portów Szczecin-Świnoujście.
У 1945 році, після ІІ світової війни були змінені кордони Польщі — в обмін на втрачені землі Західної України, Західної Білорусі та регіону Вільнюса у Литві, Польща отримала давні німецькі землі на заході, з Вроцлавом, Щецином та великим кусочком Західного та Центрального Помор’я, а також Вармією та Мазурами. Раніше також тут жили поляки, але це була невелика меншина. Німців звідси вигнали, а на нові землі були переселені поляки зі Львова, Вільнюса, Гродна тощо. Польща з нуля створювала тут нове життя, в тому числі і будувала морську сферу економіки.
Найбільше з-поміж цих міст — це Щецин, столиця Західнопоморського воєводства. Це дуже важливий осередок морської галузі, хоча він не лежить на морі — ситуація тут подібна як з Херсоном, морським містом на судноплавній річці. Приблизно 80 км на північний-захід від Щецина розташоване Свіноуйсце, портове та курортне місто прямо на кордоні з Німеччиною. Інші міста вже не такі великі, з середніх — Кошалін та Слупск (не лежать на морі, але недалеко), а також Колобжег — тут є морський порт, не дуже великий, але і не зовсім маленький — про це напишемо окремо.
На цілій цій території досі видно німецьку історію у вигляді архітектури, зовсім іншої ніж в решті Польщі. З історичних і географічних причин туди дуже часто приїжджають відпочивати німці, частково з ностальгії, частково через те, що мають близько, а ціни тут нижчі ніж у Німеччниі. Відтак в західній частині узбережжя дуже поширена німецька мова. Буває (як у Свиноуйсці чи Колобжегу), що тут можеш не знати англійської, але мусиш знати німецьку, інакше тяжко буде знайти роботу, перш за все у туристичній галузі — це так приблизно від німецького кордону до Колобжега або Дарлова. Далі на схід це вже не так а ось у Гдині та Гданську німецька не особливо популярна.
Морські порти Польщі та великі міста на польському узбережжі
Головний правовий акт — це Закон про морські порти і гавані (Ustawa o portach i przystaniach morskich). Він ділить порти на дві категорії: “порти фундаментального значення для національної економіки” (вони три: Гданськ, Гдиня та Щецин-Свиноуйсце) та „порти інші ніж фундаментального значення для національної економіки” – тобто вся решта. Порти Гданськ, Гдиня та Щецин-Свиноуйсце мають правову форму фактично державного Управління порту (Zarząd Portu), який відповідає за загальні речі та здає в оренду або продає приватним компаніям термінали. Така система (державний Port Authority і приватні портові оператори, які володіють терміналами) поширена в світі, особливо в Західній Європі, хоча є також інші моделі управління (наприклад міські управління портів). Причому за законом ці три основні порти не цілком державні, вони мають правову формулу акційного товариства, в якому щонайменше 51% має державне казначейство, а решту — міста. На практиці роль міст Гданськ, Гдиня, Щецин та Свіноуйсце на діяльність портів є майже нульова, просто делегують свого представника до структур порту, який і так може тільки придивлятись — все і так вирішує Міністерство (на даний момент — Міністерство інфраструктури, кілька років тому було окреме Міністерство морського господарства та водного пароплавства).
Хоча в Польщі є величезний потенціал для розвитку інших портів ніж згадані три основні, на практиці якісь 99% обороту генерують ті основні порти, тобто Щецин-Свиноуйсце, Гданськ та Гдиня. Ця домінація також видна у вигляді фунціонування приморських міст. Метрополітарне значення має лише Тріймісто (Гданськ-Сопот-Гдиня) на сході та Щецин на заході. Тріймісто має більш ніж мільйон жителів, Щецин 400 тисяч. І це загалом все. Тут є великий бізнес, великі порти, підприємства з морської галузі, державні установи, можливості праці, навчання, університети. Все інше — важливе перш за все в туристичному бізнесі.
Щецин і Тріймісто віддалені один від одного на 350 км. Поміж ними є тільки два відносно великі міста, які до 1997 року були обласними центрами (того рангу що Тернопіль або Ужгород), але втратили цей статус. Це Кошалін в Західнопоморському (Щецинському) воєводстві (106 тисяч) та Слупск у Поморському (Гданському) воєводстві (90 тисяч).
Кошалін та Слупск мають багато спільного. Вони розташовані близько моря (20-30 км), але не безпосередньо на морі. Вони вважаються центрами Центрального Помор’я, тобто неутвореного, проектованого воєводства, яке однак не було створено. Воно мало мати дві столиці, першу — Кошалін та другу — Слупск. Однак це було б найбідніше польське воєводство, адже оскільки регіони Гданська-Гдині та Щецина-Свиноуйсця належать до найбагатших в Польщі, центральна част узбережжя дуже бідна. Ситуацію рятує туризм, однак це тільки літом.
Що стосується інших портів ніж ті основні, найбільшим з них є Колобжег. Загалом Колобжег (46 тисяч жителів) — найбільше місто на самому узбережжі поміж Свиноуйсцем та Гдинею. Це окрім Ельблонга єдиний “малий порт”, який має більше значення, ніж тільки рибальство та туризм (в сенсі — яхти). У Колобжегу є термінали для перевалки вантажів, в тому числі контайнерів, є залізничний доступ до порту, є можливості, зокрема і для перевалки українського зерна. Є також цілком серйозний пасажирський термінал, є пором до Швеції та на датський Борнгольм. Інші малі порти — це зокрема Дарлово, Устка, Леба, Владиславово. Там теоретично також могла б розвинутись перевалка вантажів, на практиці згадані порти — це тільки яхти та риболов, плюс морське рятівництво, адміністрація, військо, морська прикордонна служба, наукові цілі. Хоча їх зараз готують як базу для offshore, тобто для морської вітрильної енергетики — особливо Порт Устка. Окрема тема — це Порт Ельблонг на сході, який свого часу готували як можливий порт для українських підприємців. Він тільки зараз здобуде повноцінний вихід на море у зв’язку зі збудуванням каналу через Косу Вісли, оскільки досі вихід був через російський Калінінград, а росіяни блокували полякам доступ. Канал відкрили у вересні 2022, однак надалі ще не створена інфраструктура, щоб порт міг повноцінно запрацювати і розвинутись.
Що стосується правової форми діялності, ці менші порти як правило комунальні, а деякі термінали в них — приватні. Вони мають потенціал, однак наразі невикористаний. Найбільший потенціал мають Колобжег, Ельблонг і Устка.
Морське навчання та адміністрація
В Польщі діють два шановані морьскі вищі навчальні заклади — Морський університет у Гдині та Морська політехніка у Щецині. Це два державні університети з багаторічною традицією, вивнані у світі, які готують майбутніх моряків — навігаторів, механіків, електриків, а також працівників портів, адміністрації, морського бізнесу, туризму тощо. Є також військові університети — наприклад Академія морських військовий сил у Гдині. Згадані морські університети організують також комерційні курси і вишколи для моряків, зокрема з України. Про це ми писали у цій статті:
Окрім того, є також інші науково-дослідні інститути, які однак не мають статусу університету та не навчають студентів. Вони займаються дослідженням риб та риболовної галузі, тюленів (наприклад науково-дослідна база тюленів у місті Гель), Інститут океанографії Польської академії наук, тощо. Морськими питаннями займається також Гданський університет. Загалом університети та науково-дослідні інститути також розтаковані у Тріймісті або Щецині, причому мають відділення наприклад на згаданому Гелі.
А що з морською адміністрацією, тобто державними установами які видають паспорти моряка, посвідчують актуальність документації для виконування професії моряка, видають всякі свідоцтва, також українцям? Є дві такі установи, називаються urząd morski. Раніше були три — у Щецині, Слупску та Гдині, однак слупску установу ліквідували і розділили її повноваження так, що для цілого Західнопоморського воєводства діє установа у Щецині а для Поморського та Вармінсько-Мазурського — у Гдині.
Що ще? Ця стаття, дійсно, не закінчує теми морського господарства у Польщі, є ще тема судохідних компаній, суднобудівних заводів (корабельнів), практичних порад з працевлаштування українських моряків, водних сполучень Польща — Скандинавія та багато іншого. Однак це все вже буде тема окремих статтей. Залишайтесь на зв’язку:
- Вподобайте сторінку на Фейсбуці Морські новини України та Польщі
- Долучайте до групи Чорне море, Дунай, Балтійське море
Сподіюсь, що стаття була цікава та корисна, однак чекаю на ваші відгуки. Про що написати, які теми цікаві, важливі? Які бачите можливості для співпраці? Пишіть на Фейсбуці на групі Чорне море, Дунай, Балтійське море або мейлом: kuba.loginow@gmail.com