Авторитетний німецький тижневик der Spiegel присвятив один зі своїх літніх випусків темі протестів проти будівництва газового терміналу на східнонімецькому острові Рюген поблизу польського кордону разом із супутньою інфраструктурою. Будівництво LNG-терміналу є флагманським проектом канцлера Олафа Шольца та федерального міністра економіки Роберта Хабека, які хочуть компенсувати неправильну енергетичну політику своїх попередників, засновану на залежності Німеччини від російського газу. Водночас тривають протести проти розширення польського порту Свіноуйсьце, яке безповоротно знищить спокійний, туристичний характер польських та німецьких курортів на острові Узнам. Польські ЗМІ зробили з цього антипольський хрестовий похід, додавши до цього конспірологічних теорій, правда набагато прозаїчніша.
Газовий термінал на Балтійському морі є необхідним для Німеччини, це питання державних міркувань, стратегічна інвестиція на десятиліття. Він має бути створений для того, щоб Німеччина могла нарешті порвати з дотеперішньою проросійською енергетичною політикою. На відміну від того, що говорять у польських ЗМІ, зараз така політична воля є в Берліні та в самому німецькому суспільстві. Цей СПГ-термінал потрібно десь побудувати, і яке б місце ви не вибрали, він мусить бути побудований там, де сьогодні є незаймані пляжі, якими користуються туристи, порт буде побудований там, де сьогодні є цінна прибережна природа і красиві ландшафти. Все це треба знищити, бо саме в цьому полягає розширення морських портів.
Те, що добре як для Німеччини в цілому, так і для Польщі та України, однак не тішить місцевого населення Мекленбурга-Передньої Померанії, яке живе з туризму та риболовлі. Інвестиції, необхідні в національному масштабі, означають для багатьох із них особисту катастрофу, життєві драми та втрату роботи. Прекрасні ландшафти острова, відомого своїми красивими крейдяними скелями, будуть знищені, звідси й внутрішньонімецькі протести, яких описав Spiegel. Ми маємо справу з подібними протестами на сусідньому острові Узнам, де мотив той самий – гігантські портові інвестиції в сусідньому польському Свіноуйсьцю, хоч і потрібні в масштабах Польщі та Європи, знищать нинішній чарівний характер польських та німецьких курортів: Свіноуйсьце, Альбек і Герінгсдорф. Польські ЗМІ зробили з цього «антипольський хрестовий похід німців» і додали різні конспірологічні теорії про «вічну німецьку ненависть до поляків», натякаючи, звичайно, на Другу світову війну та більш ранню історію польсько-німецьких конфліктів і використовуючи все це для внутрішньополітичних ігор перед запланованими на осінь виборами. Правда прозаїчніша – йдеться про конфлікт між туризмом і промисловістю, між красивими ландшафтами та необхідною, але руйнівною для ландшафту інфраструктурою.
Щоб зрозуміти місцеві умови, варто окреслити певний історичний та соціологічний контекст. Як відомо, до 1990 року Німеччина була поділена – головні морські порти Північного моря знаходилися в багатій Західній Німеччині (включаючи Гамбург, Бремен, Бремерхафен), а узбережжя Балтійського моря було частиною комуністичної Східної Німеччини. З різних причин так сталося, що морські порти на Балтійському морі не особливо сильно розвивалися в Східній Німеччині, морські порти сусідньої комуністичної Польщі (PRL) були набагато більш розвиненими. Східнонімецьке узбережжя Балтійського моря зберегло свій природний характер і красиві прибережні ландшафти, подібні до польських, і нечувані в інших європейських країнах, які значно трансформували свою прибережну смугу. Сьогодні це велике надбання для такого бідного регіону, як Мекленбург-Передня Померанія, і цей бідний регіон цим пишається. Уже в період НДР місцеві прибережні міста заробляли на життя туризмом і рибальством, і це не змінилося після падіння комунізму та возз’єднання Німеччини.
Узбережжя Східної Німеччини дуже схоже на польське Центральне Помор’я – це територія від Колобжега до Устки, включаючи Кошалін, Бялогард, Дарлово, Славно та Слупськ. Вищезазначені території пропонують чудові краєвиди, численні туристичні об’єкти – і майже найгірші перспективи в Польщі, коли йдеться про добре оплачувану роботу, кар’єру та можливості професійного розвитку. На фоні загального поганого економічного становища польського Середнього Помор’я виділяються більш-менш розкішні готелі та пансіонати біля моря, наприклад у Колобжезі – на туристичній галузі можна заробити дійсно непогані гроші, хоча, звичайно, не скрізь і з усвідомленням обмежень. Крім усього цього, є соціальні проблеми, пов’язані з ліквідацією радгоспів, проблеми морського рибальства. Точно так само і в Мекленбурзі-Передній Померанії, яка є точнісінько еквівалентом колишніх Кошалінського та Слупського воєводств Польщі.
Колишня Східна Німеччина все одно починала у 1990 році з низької позиції і до сьогодні не наздогнала Західну Німеччину, але навіть у східних федеральних землях є кращі та менш розвинені. Берлін і сусідній Бранденбург маються дуже добре, користуючись перевагами близькості столиці. Тюрінгія, яка географічно ближча до західних федеральних земель, ніж решта східних федеральних земель, розвивається відносно добре. Також у Саксонії, розташованій на півдні, поблизу Вроцлава та чеського кордону, трансформація пішла в правильному напрямку, і все це виглядає як звичайна частина Заходу, а не колишня посткомуністична країна. Власне, невідомо чому, але найгірше з усіх земель колишньої НДР склалася приморська Мекленбург-Передня Померанія. Тут досить добре працює туристична економіка на Балтійському морі, і вона багато в чому заснована на моделі спокійного життя за звичними шаблонами, трохи схожого на сонні приморські містечка, де можна не заробити кокоси, але туристи приїжджають, робота є стабільна. Хто шукає чогось амбітнішого та великої кар’єри, той не залишається на островах Рюген чи Узедом і не здає житло туристам чи не працює в місцевій кондитерській, а їде до Берліна, який зовсім поруч. Або до Франкфурта чи Гамбурга. Росток, Шверін, Грайфсвальд і Штральзунд – міста того ж рангу, що й польські Кошалін, Слупськ і Ельблонг. Вони дають певні можливості, але вони не мають великого значення у масштабах всієї країни, набагато більші можливості є навіть у Дрездені чи Магдебурзі, які теж належали до НДР.
З огляду на вищевикладене легше зрозуміти природу протестів проти розширення портової інфраструктури в Рюгені та польському Свіноуйсьцю. На думку місцевих мешканців, ці інвестиції знищать те, що у них залишилося – не дуже заможне, нижче середнього по Німеччині та Європі, але мирне та стабільне життя, засноване на туризмі чи морській риболовлі, за звичними шаблонами. У своїх статтях Der Spiegel також згадує місцевих жителів, які бачать розвиток портової інфраструктури не як загрозу, а як можливість. У морській галузі будуть створені нові робочі місця, більш амбітні та краще оплачувані, ніж у туризмі, майбутня галузь водневої промисловості має шанс розвиватися, оскільки газовий термінал на Рюгені через деякий час перейде з природного газу на водень. Це шанс на прорив для Мекленбурга-Передньої Померанії, на розрив із нинішньою провінційністю та цивілізаційною відсталістю, на ривок уперед, якого тут ще не було. Так само молоді німці сприймають інвестиції в порти Щецин-Свіноуйсьце – як можливість економічного розвитку свого регіону завдяки співпраці з Польщею. Проте такі настроїв у меншості, через специфіку регіону домінують страх і тривога.
Як читаємо в тижневику der Spiegel, федеральний уряд пропонує місцевим жителям цілий пакет вигідних рішень як компенсацію за будівництво LNG-терміналу та супутні інвестиції. Серед них – модернізація інфраструктури, будівництво нової залізничної магістралі на Берлін, мережі велосипедних доріжок та інші проекти. Але людей це не переконує, вони жахаються, що світ, який вони знають, зникне, що замість пляжів з’явиться порт, перестануть приїжджати туристи, і вони не зможуть впоратися з життям. У свої 40-50 років вони не можуть уявити, щоб почати все з нуля в іншій галузі. Вони не залишилися тут з меншими грошима, коли могли переїхати в Берлін робити велику кар’єру, щоб щось подібне сталося з ними зараз. Якби вони хотіли змін і викликів, то зробили б це раніше і переїхали б у столицю. Це також стосується мешканців тихих Герінгсдорфа та Альбека на польському кордоні, яких лякає видіння величезного порту в сусідньому Свіноуйсьце, який, на їхню думку, повністю змінить ландшафт і характер їхнього прикордонного містечка. І це не має нічого спільного з пропольськими чи антипольськими настроями, як це часто подається в польських ЗМІ останнім часом – людьми, які не знають німецької мови та специфіки Німеччини.
Якуб Логінов
Вподобайте сторінку Морські новини України та Польщі та долучайте до Польсько-українська морська група | Facebook